Який кров'яний тиск має жираф?

Щодо висоти, то рекордсменом серед усіх сучасних тварин є жираф. Його зріст обумовлений головним чином надзвичайно довгою шиєю, у кістяку якої, до речі, тільки 7 хребців, як у всіх, за незначним винятком, ссавців. Висота крупних жираф перевищує б м, вага дорослого самця становить 500 - 700 кг.

Жирафи — мирні тварини. Хижаки на них нападають рідко, боячись по­трапити під смертельний удар копит задніх ніг. Дорослі самці б'ються між со­бою, наносячи удари важкою головою на довгій шиї, яка є могутньою зброєю.

Б. Гржімек у книзі «Серед тварин Африки» розповідає про страшної сили удар головою жирафа Отто з Франкфуртського зоопарку, від якого шестисоткілограмовий самець антилопи кани пролетів у повітрі і впав з пе- реламаною ключицею. Інший жираф головою пробив у стіні велику дірку. Довга шия позбавляє жирафа конкуренції, коли треба дістатись до листя високих дерев, але з фізіологічної точки зору вона створює багато незручностей.

Через довгу шию кров'яний тиск у жирафа високий: 260 на160. Це необхідно для того, щоб серце могло подати кров до голови, хоча при цьому витрачається багато енергії. Крім того, жирафам важно дихати, бо в довгій трахеї залишається відпрацьоване повітря, яке знову повертається у легені. Щоб запобігти поганій вентиляції легень, жирафи частіше дихають, але все одно в артеріальній крові у них кисню не так багато. Тому бігати тривалий час жирафи не здатні, бо можуть навіть знепритомніти. Коли жирафи п'ють, їм вельми незручно опускати голову вниз, бо тоді тиск крові в голові дуже зрос­тає. І навпаки, коли жираф лежить, то не може піднятись одразу, бо при цьому кров відлине від мозку, і жираф знепритомніє, тому ці тварини завжди піднімаються повільно.

 

Чи корисні сови?

Про неї в народі кажуть: «Очі — як плошки, а не бачать нітрошки». Це неправильно. Сови бачать чудово і вдень і вночі.

Чи варто згадувати, скільки терпіли сови від людей колись: їх пересліду­вали і знищували, де тільки могли. Зараз розібралися, що й до чого, схамену­лися, почали захоплюватись: за одну добу сова з'їдає 20 - 24 дрібних гризунів. За одне літо — близько тисячі полівок та мишей.

Про сов кажуть, що це — справжні кішки серед птахів. Кожна з них збе­рігає нам з вами тонну добірного зерна (поганого миші не їдять). І це ж тільки одна! А скільки по всій країні? А в усьому світі?

Самих лише видів сов на земній кулі відомо близько 200, в Україні — 9. У ряді зустрічаються і дрібні птахи — горобиний сич, і середні — голконога сова, і дуже великі — пугач. Крила в усіх сов широкі, хвіст короткий, оперен­ня негусте. Лапи вкриті пір'ям до самісіньких кігтів. Дзьоб короткий, гачкува­тий. Очі великі. У багатьох видів — наприклад, у пугачів, вухатих сов, сплюшок — є «вушка» — жмутики пір'я, що стирчать над вушними отворами. Тип розвитку нагніздний. Розповсюджені дуже широко — від тундри до пус­тель, але скрізь нечисленні. Характерна поза у стані спокою — стовпчиком, майже вертикально.

Колись пугач був дуже поширений в Україні. Зараз зустрічається зрідка і то лише в Карпатах, Криму та Поліссі. Завжди живе у глухих, безлюдних місцях. Гнізда розміщує на скелях, у лісових хащах, у яругах, серед руїн. У кладці буває лише 2-3 білих яйця. Насиджує, як і всі сови, з першого яйця, тому пташенята різного віку. Літає повільно, низько над землею. Хапає зайців, тетеруків, качок, горобиних птахів. Цим, звичайно, завдає певної шко­ди. Але ще більше потрапляє йому в кігті гризунів. Як рідкісний птах, пугач взятий під охорону.

Лише в Україні та ще в Молдові, а також Прибалтиці зустрічається ціка­вий птах — сипуха. Вона відрізняється від решти сов своїм не круглим, а сер­цевидним лицевим диском. Сипуха, на противагу пугачу, не боїться людини, живе в містах, селищах. Охоче селиться на церковних дзвіницях, у зруйнова­них будівлях, зрідка в дуплах дерев. У кладці має від 4 до 7 яєць. Вдень відсиджується, відпочиває. Полює тільки вночі. Цей птах дуже сипло шипить, тому в нього така назва.